Що таке робота над собою?
Розглянемо поняття «робота над собою».
Слово «робота» передбачає набуття такої риси характеру, як працьовитість, а разом із нею й інших позитивних якостей. Робота над собою (РНС) — це праця, спрямована на перегляд і зміну власних поглядів, переконань, думок, а також на зміну самого себе.
Під час РНС можливе змінення способів розв'язання різних питань.
РНС — це процес, у результаті якого відбуваються зміни, що передбачають пошук нових варіантів рішень і дій.
Робота за професією або посадою, за яку ми отримуємо заробітну плату, обмежена певними часовими рамками, наприклад, з 8:00 до 18:00. А якими часовими рамками обмежена робота над собою?
Деякі люди ставляться до роботи як до рабства. Тому їм доводиться змушувати себе виконувати цю «рабську» працю. Під час роботи над собою, як і під час будь-якої іншої роботи, важливо зрозуміти її користь і необхідність.
Було проведено невелике соціологічне опитування, під час якого поставили одне запитання: «Для чого потрібна робота над собою?» Найпоширенішими були такі відповіді:
- щоб не страждати;
- щоб не хворіти;
- щоб близькі люди ставилися до мене краще.
Якщо ж робота над собою потрібна для глибшого розуміння сенсу життя, то можна сказати, що сам процес роботи над собою — це все наше життя, усі наші прагнення розібратися в ньому. Для цього необхідно зрозуміти себе, своє ставлення до того, що відбувається, до самого себе та до людей навколо.
Отже, робота над собою — це спосіб життя людини, який не суперечить сенсу життя: навчитися розрізняти позитивне й негативне у своєму житті, щоб зменшувати ту міру зла, яку ми можемо завдати.
Робота над собою — це безперервний процес, що веде до змін життя на краще, допомагає набувати позитивних навичок, які сприятимуть пошуку більш раціональних рішень у різних життєвих ситуаціях.
Іноді люди говорять:
«Я втомився працювати над собою»;
«Мені важко працювати над собою»;
«Я втомлююся від постійного аналізу»;
«Хочу жити, не замислюючись»;
«Мені важко змінювати себе»;
«Буду робити так, як звик».
У результаті людина ще більше занурюється у власні проблеми. У житті трапляється різне.
Коли ми говоримо: «Я хочу відпочити, втомився розбиратися у складних ситуаціях», то не усвідомлюємо, що ці ситуації є частиною нашого життя і виникають відповідно до наших уявлень та нашого вибору. Виходить, що ми хочемо лише позитивних ситуацій. Така ілюзія виводить нас із рівноваги.
Важливо зрозуміти, що складні ситуації — це невіддільна (частина/ознака) частина життя, і нам доведеться розбиратися в них, змінювати щось у собі та бачити ці зміни.
Чи може життя складатися лише з позитивних моментів? Це можливо лише тоді, коли людина докладає зусиль для усунення негативних рис свого характеру. Головне завдання — сформувати об'єктивне ставлення до різних ситуацій і людей. Адже тільки вибір, заснований на об'єктивному сприйнятті, може привести до позитивних результатів.
Змінюється наше ставлення — змінюються наші дії, змінюється ситуація. Саме це і є робота над собою.
Деякі люди сприймають роботу над собою як «чарівну паличку» («ось зараз я позбудуся якихось своїх помилок — і все піде по-іншому»), забуваючи, що робота над собою передбачає закріплення результату в конкретних діях. Якщо немає конкретних дій, то така робота є лише формальною.
Іноді людина очікує від роботи над собою якихось глобальних змін у ситуації, але, не отримавши цього ОДРАЗУ, відмовляється від подальших зусиль. А щоб щоденна, кропітка праця приносила радість, важливо побачити в ній хоча б невеликий позитивний результат.
Думка «Якщо я працюю над собою, то все має вийти само собою» ґрунтується на вірі в диво й передбачає, що достатньо лише повірити, а далі все відбудеться саме собою, «диво» станеться.
Отже, на підставі викладених міркувань робимо висновок, що робота над собою — це праця, і саме цьому найважливішому в нашому житті потрібно навчитися. Навчитися жити так, щоб щоразу, коли доводиться робити вибір, виникали запитання:
«Як вчинити правильно?»;
«Що заважає мені так вчинити?»;
«У чому я помиляюся?»;
«Яких моральних законів я не дотримуюся?»;
«Що потрібно зробити, щоб змінитися на краще?».
Саме з такого підходу до роботи над собою формується спосіб життя людини.
Навіщо людині потрібна робота над собою?
Для зміни тих рис характеру, які створюють труднощі, і для набуття таких якостей, що стануть помічниками людині у створенні повноцінного життя без завдання шкоди будь-кому чи будь-чому.
Робота над собою — це і є життя за моральними законами. Закон — це взаємозв'язок причини (думки, слова, вчинки людини) і наслідку (до чого вони призводять). Відповідно до закону відповідності, «здійснення позитивного або негативного вчинку приводить до відповідного результату». Знання законів допомагає нам бути передбачливими, а також будувати своє життя об'єктивно, усвідомлено й цілеспрямовано.
Робота над собою потрібна для того, щоб кожен крок у житті був наповнений змістом, щоб поведінка людини була щирою й не змінювалася залежно від того, де вона перебуває (удома, на роботі, у гостях) або з ким вона спілкується (із родичем, колегою по роботі).
Робота над собою приносить радість, тому що її результати зміцнюють у людині віру в те, що вона перебуває на правильному шляху, а також надію на те, що, у якій би складній ситуації людина не опинилася, вона завжди має можливість знайти з неї вихід.
Що потрібно знати й до чого прагнути, щоб ця праця була осмисленою, а розуміння її необхідності зміцнювалося в людині?
Потрібно розуміти сенс життя й завжди пам'ятати про це, особливо у складних ситуаціях.
Аналізувати свою поведінку й бачити, як і з яких причин ми вчиняємо всупереч моральним законам життя.
Потрібно знати, що іноді відбувається підміна сенсу життя особистими завданнями. У такому разі робота над собою набуває корисливого характеру.
Упродовж життя життєві завдання людини змінюються, вони різні. Але всі ми, розв'язуючи їх, прагнемо до одного — навчитися бачити свої помилки й виправляти їх.
Як же відбувається ця підміна, і чому людина цього не помічає?
Існують життєві завдання, яким людина надає особливого значення, наприклад, виконання сімейних обов'язків. Це може стати найголовнішим завданням у житті людини: де б вона не перебувала, вона всюди думає лише про це. Так відбувається підміна сенсу життя вирішенням окремого завдання. При цьому виконання цього життєвого завдання людина уявляє лише по-своєму (порівнює з тим, як живуть інші сім'ї). І прагне втілити створене нею уявлення в реальність, навіть усупереч бажанням інших людей.
Робота над собою розширює застосування етичних знань і позитивного досвіду в різних сферах життя. Це входить до завдання людини: розкриваючи етичні знання, допомагати людям дотримуватися моральних законів.
Корисливість у роботі над собою проявляється в тому, що людина прагне використовувати позитивні якості лише для забезпечення себе в матеріальному світі.
Робота над собою — це процес, тривалість якого визначається періодом життя. У кожної людини є певний життєвий час, який вона може регулювати. Як саме?
Ми можемо збільшувати кількість корисних справ за день, за рік, і тим самим продовжувати своє життя. Якщо людина не прагне розрізняти користь і шкоду від своїх вчинків чи справ, то накопичуються помилки, які можуть перервати процес її життя. Планування справ і їх коригування можуть допомогти людині вести повноцінне життя.
У деяких людей існує така думка, що «після роботи потрібен відпочинок (розслабитися, полежати на дивані)», навіть якщо вони не втомилися. Йдеться про проведення дозвілля, вільного часу.
Що таке вільний час? Як він у нас з'являється? Хто знаходить цей вільний час?
Вільний час — це час, не зайнятий корисними справами?
(+) Вільний час — це незапланований час, коли людина ставить собі запитання, чим зараз зайнятися, і робить вибір на користь корисної або некорисної справи.
Як працювати над собою?
Як людина знаходить способи роботи над собою?
Коли людина ставиться до роботи над собою неформально, вона шукає оптимальний спосіб цієї роботи.
У чому полягає складність пошуку?
Складно тоді, коли відсутнє прагнення шукати відповіді на запитання, коли є бажання виправдати власну бездіяльність. Людина шукає методику, готовий спосіб, який колись комусь допоміг, тому що так легше. Водночас спосіб роботи над собою може створюватися самою людиною індивідуально: під час розгляду ситуації знаходяться помилки, ставляться запитання, необхідні для розв'язання цієї проблеми. Відповідаючи на них, людина приходить до розуміння можливих варіантів розв'язання цього питання.
Чому зникає інтерес до пошуку способу роботи над собою?
- Забувається, що робота над собою — це процес, а хочеться отримати результат зараз і негайно.
- Прагнення змінити не себе, а інших також є однією з причин втрати інтересу до роботи над собою.
- Небажання докладати зусиль. Лінощі.
- Коли під час роботи над собою людина не робить для себе відкриттів, зникає радість пошуку нового варіанта власної поведінки.
- Коли допомога надається однобічно: лише словами, без власних змін та інших способів допомоги. «Довгий шлях — через повчання, короткий — через приклад». Бачачи нашу поведінку і те, що наші слова не розходяться з ділом, інша людина починає нам довіряти, і тоді вона зможе прийняти допомогу також і у формі слів.
- Коли на життєвому шляху виникають труднощі, людина не хоче шукати причину їх виникнення в собі: ставити собі запитання й знаходити на них відповіді, тому що не довіряє собі. Так буває тоді, коли людина ідеалізує свій позитивний досвід, а отримавши інший варіант, який не відповідає її уявленням, не погоджується з ним і продовжує наполягати на своєму. Оскільки знайдена інформація не підтверджена особистим досвідом, вона є для неї новою. У цей момент виникає бажання відмовитися від пошуку й вирішити завдання вже випробуваним способом.
Наприклад, потрібно піти до директора й домовитися про щось, а це для мене нове. Я кажу: «Ні, я не можу, боюся» тощо. Далі дію за звичкою, звертаюся до подруги: «Ти вмієш, у тебе є досвід... сходи ти».
У цьому випадку ми не намагаємося зробити щось нове для себе і не бачимо шкоди від цього. Ми не виконуємо свого завдання, не навчаємося чомусь новому, не набуваємо в простих життєвих ситуаціях позитивного досвіду та здібностей. Відбувається затягування, яке поступово переростає у проблеми. Важливо розуміти, що все відбувається не випадково, і намагатися осмислювати кожну ситуацію.
Ми часто говоримо, що «будуємо дім» усередині себе. Так ось, який господар, такий дім він і збудує. Добрий господар намагається підтримувати свій дім у чистоті. Це означає, що, привчаючи себе до охайності у своєму «домі», людина набуває досвіду самоконтролю під час обдумування своїх вчинків. Таким чином досягається внутрішня чистота, яка допомагає нам у житті швидше приймати розумні рішення. Робота над собою — це наведення порядку всередині себе.
Важливо навчитися впродовж життя міркувати, аналізувати свою поведінку і відразу ж її коригувати — як під час самої ситуації, так і після неї. Не шукати різноманітних методик, а прагнути бачити свої звички та залежності, які створюють перешкоди в житті.
У деяких людей формується хибне переконання: «Щоб я зміг розв'язати своє завдання, мені повинні пояснити, розповісти, як це зробити». Це призводить до пошуку авторитетної людини, яка може допомогти, а згодом — до залежності від неї.
У такому разі виходить, що людина не вірить у дію моральних законів світобудови: «Хто шукає — той знайде», «Безвихідних ситуацій не буває», «Знання та впевненість приводять до позитивних результатів» тощо.
Вибір способів роботи над собою визначається самою людиною відповідно до їхньої розумності.
Завдяки роботі над собою людина набуває:
- по-перше, упевненості;
- по-друге, вона зміцнюється у своїх рішеннях, в усвідомленні того, що чинить правильно, а її дії є корисними й необхідними як для неї самої, так і для інших людей.
Буває, що причини вже усунуті й знайдено правильний вихід (як потрібно вчиняти), але ще немає достатньої навички, тому проблема не вирішується, оскільки людині потрібен час, щоб набути досвіду діяти по-новому (правильно). У такому разі необхідно контролювати свою поведінку й відзначати позитивні зміни.
Зміцнення впевненості дає розуміння того, що розумне обов'язково здійсниться, з'являється цілеспрямованість у роботі над собою та внутрішня сила.
Знання моральних законів також зміцнює віру й допомагає людині не потрапляти під владу почуттів.
З якими труднощами стикається людина під час роботи над собою?
Якщо людина не бачить себе збоку, виникає ілюзія, що все добре. А розбір помилки починається лише тоді, коли ти її помічаєш.
Від чого залежить мотив наших вчинків? Від нашого світогляду — від того, чим ми керуємося: знаннями чи хибними уявленнями, а також від нашого досвіду.
Буває, що людина не бажає бачити свої недоліки. Іноді це пов'язано зі страхом побачити себе у невигідному світлі, після чого, на її думку, виникне негативне ставлення оточення. У такому разі людина поводиться, як страус, який ховає голову в пісок. Проте люди найчастіше оцінюють нас саме за нашими вчинками, яких приховати неможливо. Тому бачити свої помилки, розбиратися в причинах їхнього виникнення потрібно й важливо насамперед нам самим, щоб більше не повторювати їх і не завдавати шкоди ні іншим, ні собі.
Буває, що людина не розуміє сенсу певної дії або не має бажання її виконувати. Вона вважає, що це зробить хтось інший.
Людина порівнює себе з іншими. Але в кожної людини в конкретний момент часу — свої життєві завдання, тому порівнювати себе з іншими безглуздо. Порівняння призводить до погіршення взаємин у колективі або до упередженого ставлення, що порушує загальну цілісність взаємодії в колективі. Кожен із нас може зробити той посильний внесок, до якого він готовий. Важливо бачити власну готовність.
Також труднощі виникають тоді, коли людина не хоче позбавлятися негативних рис характеру, тому що вони для неї зручні, вони її влаштовують. Наприклад, людина все життя була безініціативною: за неї думали інші, приймали рішення, брали на себе відповідальність, а вона, у кращому разі, була їхнім помічником і почувалася при цьому комфортно. Навіщо ж їй тоді змінюватися? А що як стане гірше? Адже кажуть, що «ініціатива карається». Розібратися в суті того, що відбувається, допоможе знання етичних законів.
Існує певна послідовність у набутті позитивного досвіду: спочатку необхідно побачити можливість позитивної дії; початок цієї дії приводить до вмінь; повторення дії формує навички, а згодом — здібності.
Однією з труднощів у роботі над собою є теоретичний розгляд і аналіз конкретних випадків, подій та пошук позитивного виходу загального характеру, без конкретної прив'язки до певної ситуації. У результаті відбувається поверховий розгляд помилок.
Труднощі в роботі над собою виникають і тоді, коли її мета є корисливою. Наприклад, існує хибне переконання: «Якщо я усуваю помилки, які впливають на проблеми в організмі, то моє здоров'я має покращитися». Таке уявлення звужує бачення ситуації, оскільки в цьому випадку робота над собою спрямована лише на зміну фізичного стану, а не на зміну рис характеру й способу життя.
Інша хибна думка, яка заважає працювати над собою: «Я бачу свою помилку, розумію, що це погано, але зараз працювати над цим ніколи».
Як уже зазначалося, робота над собою — це процес, а отже, його можна й потрібно контролювати постійно. Цьому заважають: метушня, лінощі, ейфорія або відчай, звичка працювати над собою лише у спеціально відведений для цього час. Якщо ж це не вдається, виникає страх: «Я не встигаю працювати над собою». При цьому сама робота над собою так і не розпочинається.
- Роботі над собою заважає установка: «У мене немає проблем, навіщо мені вигадувати для себе якісь спеціальні завдання». Така установка підштовхує людину до самовпевненості та самодостатності, що призводить до непередбачливості: «Усе вирішиться само собою». Перебуваючи в ілюзії, що можна без власних дій якось змінити себе або ситуацію, людина занурюється в містицизм і забобони.
- Труднощі виникають тоді, коли за ситуацією, що склалася, людина бачить прояв актуальної, властивої їй негативної риси характеру, але відволікається на інші напрямки й не працює саме над цією рисою характеру.
Позитивний результат буде лише тоді, коли робота ведеться над актуальними помилками, що дає можливість у майбутньому їх не повторювати.
- Коли людина бачить свої помилки, у неї виникає бажання їх виправити, і вона знаходить способи їх усунення. Але якщо це бажання не підтверджується конкретними діями, то не буде й результату.
- Працювати над собою заважають ЛІНОЩІ. Щоб з'явилися інтерес і бажання виконувати справи, існує такий спосіб: потрібно розпочати справу і в процесі її виконання аналізувати причини, які заважають побачити її зміст і розкрити інтерес до неї.
Висновок
1) Цілеспрямована робота над собою приводить до об'єктивного сприйняття себе та навколишнього світу. Людина діє відповідно до морального закону захисту: «Той, хто не чинить помилок, не зазнає нападу».
2) Робота над собою — це обраний людиною спосіб життя (де б ти не перебував, що б ти не робив, ти постійно прагнеш бачити свої недоліки та позитивні зміни в собі, шукаєш оптимальні варіанти розв'язання різних питань, а бачачи слабкі сторони інших людей, намагаєшся їм допомогти тощо).
Щоб виправити помилку, подолати звичку або недолік, потрібно:
1. Визнати за собою цю помилку, пригадати конкретні випадки її прояву й постаратися зрозуміти причини її вчинення.
2. Усвідомити шкоду, завдану проступком або проявом недоліку іншим людям, справам, навколишньому світу та самому собі. Для усвідомлення цієї шкоди можна згадати не лише реальні наслідки проступку — зіпсовані взаємини, невирішені завдання, хвороби та інші проблеми, — а й подумати, до чого може призвести цей недолік у своїх крайніх проявах. Наприклад, агресія — до війни, дратівливість — до руйнування сім'ї чи колективу, втрати друзів.
3. Прийняти рішення відтепер не повторювати цієї помилки або проступку. Свій жаль про вчинене і рішення більше цього не робити потрібно подумки проговорити. Наприклад: «Я шкодую, що так учинив. Постараюся більше так не робити».
4. Зрозуміти, як потрібно було вчинити в розглянутій ситуації, щоб не припуститися цієї помилки.
5. Контролювати виконання прийнятого рішення.
По материалам сборника "РАЗУМНЫЙ ВЫБОР". Баландина Т.В., Маклаф-Рабах Е.В., Кудрявцева Э.А. и др. - Издательство НПФ "Бэсттек-Авиа", 2008. - 52с.
© Баландина Т.В., Маклаф-Рабах Е.В., Кудрявцева Э.А., 2008.