Що таке розвиток?
Розвиток — це процес переходу до нового, більш досконалого стану. Закон розвитку говорить: поліпшення результату приводить до більшої досконалості.
Ілюзія розвитку — це викривлене уявлення про розвиток, протилежне правильному.
За словником Ожегова, «ілюзія» — це обман почуттів, щось уявне, хворобливий стан, помилкове сприйняття предметів і явищ.
Розвиток передбачає обов'язковий рух, перехід, зміну на краще. Що ж може змінюватися на краще?
Відбувається відмова від звичок і заміна їх цікавими та корисними справами. Іншими словами, усуваючи помилки й недоліки, можна розкривати свої позитивні здібності.
Позитивний досвід (навички, уміння, здібності) використовується в різних сферах життя.
1. Навіщо потрібен розвиток?
Ми знаємо, що будь-яке зерно, посаджене в землю, повинно вирости. Етапи його росту і є розвитком. Якщо ж відбувається затримка росту або зерно зовсім не росте, то сенс його посадки втрачається — зерно не виконало свого призначення. Так само і людина: у кожному періоді життя вона вносить певні зміни. Якщо ці зміни корисні, то і її справи мають розвивальний характер.
Зерно може не знати, для чого воно призначене. Так само й ми можемо не до кінця розуміти, навіщо потрібно розвиватися. Але якщо взяти до уваги набуття навичок, які допомагають у житті тобі та іншим людям, то стає зрозуміло, що розвиток є необхідним.
Чим менше розвитку, тим більше в житті людини потрясінь, горя, проблем, помилок і оман.
Існує закон постійного вдосконалення, але час змін для кожної людини є індивідуальним.
Безглуздими є поневіряння, страждання й труднощі, адже цей закон існує і діє. То чи не краще не відкладати на потім пошук відповідей на головні питання життя?
ЧОМУ Я ТАК ЖИВУ?
ЯК ЗРОБИТИ ЖИТТЯ ІНШИМ?
Чим нижчі цілі людини, тим далі вона від сенсу життя.
Чим більше людина зосереджена лише на собі, своїй сім'ї та родичах, тим більш обмеженими стають її інтереси й завдання, а отже, тим повільніше вона розвивається. Тим більше вона блукає життям, ніби темним лісом.
Питання необхідності розвитку є зрозумілим, коли йдеться про дітей. Уповільнений розумовий і фізичний розвиток дитини помітний одразу. Батьки й лікарі визнають це відхиленням, яке може стати трагедією.
А якщо розвиток сповільнюється у дорослих? Це часто сприймається як норма. Кажуть: «Така вже людина».
З іншого боку, стикаючись із поганими звичками інших людей, які руйнують і їх самих, і суспільство, люди дивуються:
«Невже не можна відмовитися від них? Це ж неправильно».
А люди, які живуть пороками, відповідають:
«А що ви нам запропонуєте натомість? Як жити по-іншому?»
Оскільки розвиток є безперервним, сенс життя людини полягає саме в тому, щоб побачити свої недоліки та виправити їх. У процесі життя виникають нові ситуації, і якщо людина не вчиться пояснювати собі, чому це з нею відбувається, не намагається знаходити нові рішення, то формується стереотипна реакція:
«Усе погано. Нічого змінити не можна».
Тоді виникає проблема із сенсом життя.
Розвиватися потрібно вже хоча б тому, що все навколо змінюється, а людина, яка цього не розуміє або не визнає, випадає з руху вперед.
Відомо, що «дорогу здолає той, хто йде», але люди часто спотворюють поняття руху, плутаючи його з метушнею, що суперечить реальності.
Послідовність дій і терпіння дають свої результати, так само як безладність і метушливість — свої.
Важливе значення для розвитку має постановка завдань. Коли завдання поставлено, тоді зрозуміло, ЩО потрібно робити. Формулювання завдання та його виконання дають розуміння того, що ти рухаєшся вперед, розвиваєшся, тому що бачиш результат.
Чому ж дорослі люди не розуміють, що їм також потрібно розвиватися? Чому в цьому питанні немає чіткості?
Тому що багато хто вирішив: «Житиму, як усі», «Як живуть інші, так житиму і я», «У всіх є проблеми — це природно, це нормально».
Матеріальний світ захоплює людей, які дотримуються такої думки: «Якби в мене було достатньо грошей, то в мене не було б проблем». Таке уявлення відводить людину від розуміння того, що справа не в грошах. Лише згодом, уже маючи достатньо коштів, але не позбувшись проблем, люди починають усвідомлювати, що справа не в грошах. Більше того, з'являються нові проблеми: необхідність убезпечити себе, зберегти свій капітал, знайти охорону тощо.
Тому важливо прийти до розуміння того, що оцінити своє життя можна за його результатами.
Виконання будь-якого завдання також пов'язане з тим, наскільки сама людина його розуміє. Не просто «мені потрібно щось зробити», а конкретно: що саме потрібно зробити, як, навіщо і чому саме мені. Виконання цієї умови необхідне для того, щоб уникнути формального підходу. Інакше виникає ілюзія: «Я ставлю собі завдання, іду, виконую механічні дії», хоча насправді залишаюся на місці. Чому? Тому що немає інтересу: «Ці справи мені не близькі, це потрібно комусь іншому, ось і роблю».
Часто люди плутають завдання і справи. Є моральні завдання, а є матеріальна справа — конкретне доручення, яке потрібно виконати. Для розвитку важливо, щоб людина бачила, яку саме справу їй необхідно виконати, і при цьому чесно, без самообману, визначила своє ставлення до неї.
Після постановки завдання визначаються кроки, необхідні для його виконання. Під час аналізу виконаного завдання важливо побачити, які внутрішні зміни відбулися.
2. Кому потрібен розвиток?
Розвиток потрібен усім живим істотам, усьому, що живе на Землі.
У місті Новосибірську було проведено опитування. Людям поставили одне запитання:
«Якби вас запросили на лекцію, яку тему ви хотіли б обговорити?»
- 50 % опитаних відповіли, що їх нічого не цікавить або вони не знають, про що хотіли б послухати, а на лекцію взагалі не пішли б, тому що їм ніколи.
- 37 % цікавилися питаннями матеріального характеру: як заробити гроші, як знайти хорошу роботу, як вижити в цьому житті.
- 7 % хотіли б послухати про Бога, про те, «чому релігії розділилися».
- Лише 6 % опитаних хотіли б послухати про моральність, про те, як правильно думати, говорити і діяти.
З цього випливає, що питання матеріального добробуту для більшості людей є значно гострішими, ніж питання розвитку.
3. Деякі люди кажуть: «Мені не потрібно розвиватися, мені й так добре, я задоволений тим, що маю».
Це ілюзія життя, яка ґрунтується на почутті самовдоволення або самодостатності.
Людина має великий набір виправдань, побудованих на різних мотивах. Наприклад:
- на невпевненості («Я не зможу, мені це не потрібно»);
- на корисливості («Мені треба заробляти гроші, а не розмірковувати»);
- на лінощах («Нехай над собою працюють інші, а мені не хочеться»);
- на гордості («Я й так поводжуся цілком нормально»);
- на пихатості («Інші набагато гірші»).
Будь-яку помилку можна використати як виправдання.
Щоб відрізнити реальність від виправдання, потрібно подивитися, на чому ґрунтується відмовка — на чесноті чи на помилці.
Закон розвитку існує для всіх і діє на всіх.
Приклад. Людина думає: «Мені нічого не цікаво. Я нічого не можу і нічого не хочу. Я нецікава людина».
ЗАПИТАННЯ: Чи зможу я, думаючи так про себе, налаштувати себе на зміни на краще?
Якщо я сам собі нецікавий і нічого не хочу, то, за логікою, у такому разі людина шукає «сильного», авторитетного, за спиною якого їй буде легко жити. Хтось інший розповість, що робити, як робити, ще й пояснить, чому це корисно. Можна простежити, до яких результатів приводить життя такої людини.
Стереотипи зазвичай ведуть від однієї проблеми до іншої.
Але що робити, якщо змінюватися заважають звички?
Потрібно провести «роботу над помилками». Так само як у школі після диктанту: побачити свої помилки й виправити їх. Так і в цьому випадку: потрібно зрозуміти, де саме в цій роботі були допущені помилки, на якому з п'яти етапів (отримання інформації, бачення помилки, її усвідомлення тощо).
4. Одним із чинників, через які не вдається змінитися і чому це важко, є неправильно поставлена мета змін.
У такому разі слід поставити собі запитання:
Навіщо мені змінюватися? Яку мету я переслідую? Я виправляю себе чи іншу людину?
Часто люди прагнуть знайти полегшене розв'язання проблеми, легкого життя: полегшити життя собі, обійти труднощі, а не подолати їх і не виконати поставлене завдання.
Така мета породжує споживацьке ставлення:
«Цей не допоміг — піду до іншого»,
«Інша людина повинна підказати мені, як жити».
Навчатися корисно кожному.
Позитивні навички формуються в праці.
Перешкод стане менше за умови формування здатності розуміти сутність того, що відбувається, та інших людей.
Легкий шлях — це зручний шлях. Але не завжди легкий шлях є правильним.
Якщо тенісист неправильно взяв ракетку, йому так зручно її тримати, але правильно грати він не навчиться.
Так само і в житті: потрібно шукати не зручний, а правильний шлях.
А правильний шлях і є легким, тільки це стає очевидним після праці.
Наприклад, людина хворіла через якусь свою помилку, відмовилася від неї й перестала хворіти.
Коли нам не вдається в чомусь змінитися, можливий такий позитивний вихід: потрібно згадати сенс життя.
Він полягає в тому, щоб розрізняти позитивне і негативне та шукати позитивний варіант.
Таке розуміння сенсу життя дає спокій і впевненість. Немає потреби драматизувати ситуацію чи пригнічувати себе, тому що пошук — це природний стан людини.
Існує така ілюзія, що мій розвиток потрібний комусь іншому.
Наприклад, є близька людина. Я хочу, щоб їй стало краще жити, щоб вона теж почала розвиватися. Тому я буду усувати свої помилки, щоб допомогти їй виправитися і змінитися.
Така «благородна» мета часто призводить до негативних наслідків.
Оскільки кожна людина має право вибору, наш близький може вибрати зовсім не те, чого нам хотілося б, і навіть набути шкідливих звичок.
Тоді виникає запитання:
«Я змінююся, змінююся, а він набуває шкідливих звичок. Чому?»
Тому що мету було поставлено неправильно.
Наше завдання — змінити себе; допомога полягає в умінні знайти правильну дію.
Кожна людина несе відповідальність за себе, за те, якою стане її особистість у процесі життя: кращою чи гіршою, скільки життєвих завдань вона розв'яже — одне чи багато.
Інші люди, спостерігаючи за життям людини, яка розвивається, бачачи її спокій, упевненість, відчуваючи внутрішню гармонію, також починають змінюватися і ставити запитання:
«Як ти живеш? Як у тебе це виходить?»
5. Існує думка, що розвиватися можна всюди. Так, можна. Але чи всюди ми розвиваємося?
Цілеспрямоване вдосконалення дає прискорений результат, а хаотичне, безладне виконання справ уповільнює розвиток і навіть веде до деградації. Аналіз справ породжує інтерес до творчості та розвитку.
Людина потрапляє в ілюзію, коли знижує активність — ту, що була вчора, водночас виокремлюючи необхідність збільшення кількості справ лише в одній сфері. Насправді, якщо правильно розуміти розвиток і співвідносити його зі змістом життя, то часу вистачить на всі корисні справи. Коли ж людина знижує активність, перестає розвиватися (іншими словами, починає деградувати), то сама заганяє себе в глухий кут, починає ходити по колу. Це проявляється у хворобах, депресіях, проблемах у взаєминах. Якщо зупинитися й замислитися, то стає очевидно, що потрібно було не знижувати активність, а переглянути планування або правильність поставлених завдань.
6. Під час виконання дорученої справи дуже багато залежить від зацікавленості самої людини.
Справді, якщо людині нецікаво, то й справа не просуватиметься. Але важливо не плутати інтерес із захопленістю. Інтерес передбачає пошук, бачення змісту цієї справи.
Чим сильніший у людини інтерес, бажання, тим швидше виконується справа. Чим вони слабші, тим більше вона дозволяє собі поблажок, шукає різні хитрощі, виправдання, і тим важче їй працювати. Тому, перш ніж приступити до справи, потрібно подивитися, з яким бажанням, з яким інтересом я це роблю. Щоб підвищити інтерес, треба зрозуміти, навіщо особисто мені це потрібно, який передбачається результат. Така цілеспрямована робота з формування бажання відкриває ініціативу та розуміння змісту здійснення справ.
Як створити інтерес?
- поставити мету в часі (виконати справу за визначений час);
- поставити перед собою необхідну якість виконання роботи (час виконання не такий важливий, суттєвою є якість);
- розглянути цю справу як зміну, удосконалення чогось;
- залучити інших, щоб робити це разом, тощо.
Щоб розвиватися, необхідне об'єктивне бачення себе. Як об'єктивно бачити себе? Запитай в інших і проаналізуй сказане. Постався до себе як до об'єкта творчості. Щоб вийшла «скульптура», треба просто відсікти зайве, прибрати ті риси характеру, які нас псують.
Коли йдеться про розвиток, то слід говорити про свободу — як про незалежність не від чогось і не від когось, а як про прагнення до розумного розуміння, дії та відповідальності.
Чому немає розвитку?
Часто люди не бачать свого розвитку, не помічають дрібних або значних моральних змін у собі. Зокрема, не бачать зв'язку громадської, волонтерської діяльності з іншими сферами життя.
Як побачити розвиток? Які критерії? Якість, швидкість, кількість, широта бачення, набуття можливостей.
Якщо позбутися формального ставлення до себе, то з'явиться інтерес до власного розвитку, до його результатів. Добре подивитися на свій розвиток, як він відбувається: вибірково, повільно, вибірково. Можна провести аналіз у різних сферах.
На швидкість розвитку впливають наші хибні уявлення та установки («я не зможу», «мені треба повільно»).
Тренована людина відрізняється від нетренованої тим, що в нетренованої — слабка реакція. Чому так відбувається? У нетренованої людини між знанням і виконанням прийому зазвичай стоять помилки: лінощі, страх, невпевненість, які спотворюють її дії. У процесі роботи в громадській організації, наприклад, людина набуває позитивних навичок, упевненості, позбувається лінощів і страхів. А це дає можливість, як спортсменові, ухвалювати швидкі й розумні рішення.
Чому ж ми не завжди можемо застосувати свої знання на практиці? Заважають хибні уявлення: «Мене не зрозуміють», «Тут етичні знання не можна застосовувати», «Я не готовий застосовувати етичні знання», «Люди не готові».
Хто може допомогти в розвитку?
Якщо говорити про спорт, то лише майстер може допомогти слабшому спортсменові. Якщо спортсмени перебувають на одному рівні, то вони можуть заплутуватися, надаючи допомогу. Чим вищий рівень спортсмена, тим якісніше й швидше він може надати допомогу. І навпаки, якщо допомагатиме слабший спортсмен, то він може заплутатися сам і заплутати іншого. Так само відбувається і в житті, коли ми звертаємося по допомогу не до тієї людини. Якщо людина має мало позитивного досвіду, а лише знання, то й допомога буде формальною.
Як визначити, яка людина може нам допомогти? За її справами, за її активністю. Є люди, активні в багатьох сферах, які легко справляються з проблемами, а є ті, хто не бачить своїх проблем або не справляється з ними, — вони можуть давати неправильні поради.
Як діяти після зриву або збою?
Починати жити з чистого аркуша, зробити спробу ще раз, ураховуючи попередній негативний досвід. Після збою часто виникає стан невизначеності. Чим довше людина жаліє себе, тим більше її затягують сумніви, проявляються колишні помилки, нічого не хочеться робити.
Позитивний вихід: згадати про інтерес, яким можна керувати, і, доклавши зусиль, знайти корисну справу. Дуже важливо одразу почати щось робити.
Умови успішного розвитку
- Безкорисливість. Коли навчився робити для себе, можна керувати своїм життям, але слід поставити собі запитання: що я можу робити для інших? Якщо я буду бідним, то нічого не зможу віддати. Якщо я не буду здобувати знання й навчатися чомусь, то що я зможу віддавати?
- Пошук причини в собі.
- Усвідомлення власної недосконалості.
- Усунення самодостатності та невпевненості.
- Визначення конкретних завдань у різних сферах.
- Бажання змінюватися, діяти.
Розвиток — це процес переходу до більш досконалого стану.
По материалам сборника "РАЗУМНЫЙ ВЫБОР". Баландина Т.В., Маклаф-Рабах Е.В., Кудрявцева Э.А. и др. - Издательство НПФ "Бэсттек-Авиа", 2008. - 52с.
© Баландина Т.В., Маклаф-Рабах Е.В., Кудрявцева Э.А., 2008.
