Як стати характерником в останній час цікавить все більше людей. Якщо правильно розуміти хто такі були характерники (і в зназві є підказка), то зрозуміло над чим слід працювати - над своїм характером. Бо саме характер і містить ті складові як формують навички, вміння, здібності. Поєднання декількох "простих" здібностей формує інші, "рідкісні", що визивають подив у інших людей, у кого їх немає. Але це все умовно бо хтось розуміє інших з полуслова і для такої людини це норма. А інші дивуються. Це так звана "телепатія" заснована на аналізі, логіці, бажанні розуміти інших та уважності. Це і приклад, як поєднання декількох позитивних рис характеру, яке дає ще одну "нову".
Можливо існують і здібності більшого порядку, для прояву яких потрібно значно більше позитивних рис характеру (навичек), що на практиці є дуже складним але теоретично можливим. Звісно, якщо в цьому є розумна потреба тобто позитивне використання позитивних навичок. Ця умова тазначна чисельність потрібних навичок ускладнює процес роботи "складних" здібностей. Але це можливо якщо людина розвивається, не порушує закони етики. Тобто, використаня таких здібностй заради влади, слави, матеріального збагачення неможливе бо проступки руйнують харакер (волю яка розвиває позитивні риси), руйнує здібності.
Зміна характеру нерідко починається саме з аналізу негативних станів або наслідків.
Потім визначаються причини, помилки або негативні риси характеру. Ці причини індивідуальні для кожної людини. Наприклад, причиною стану страху може бути переляк, боягузтво, гидливість (якщо це страх, наприклад, перед комахами). Розібравшись із причиною негативного стану або наслідку, набагато легше впоратися з цим станом, проблемою або складною ситуацією.
Буває й навпаки: легше позбутися помилки або властивої риси характеру, якщо подивитися наперед, до яких станів або наслідків вона може призвести.
Щоб виправити помилку, впоратися зі звичкою або недоліком, потрібно:
1. Визнати помилку за собою, згадавши конкретні випадки, і постаратися зрозуміти причини її вчинення (без звинувачення себе або інших).
2. Усвідомити шкоду, завдану проявом вади іншим людям, справам, навколишньому світу, самому собі. Для усвідомлення шкоди можна згадати не тільки реальні наслідки проступку – зіпсовані взаємини, невирішені завдання, хвороби та інші проблеми, а й подумати про те, до чого може призвести цей недолік у його крайніх проявах. Наприклад, дратівливість – до руйнування сім'ї або колективу, втрати друзів.
3. Прийняти рішення з цього моменту не повторювати помилку або проступок. Свій жаль про скоєний проступок і рішення більше його не робити потрібно подумки проговорити. Наприклад: «Я шкодую, що так зробив. Постараюся більше так не робити».
4. Зрозуміти, як потрібно було вчинити в ситуації, що розглядається, щоб не зробити цієї помилки.
5. Контролювати виконання ухваленого рішення.
Без будь-якого етапу зміни не відбуваються (всі рівнозначно важливі).
Починати можна з будь якої риси що заважає розвитку але не забувати про лінь та невпевненність.
(матеріал доповнюється)
